Територіальні органи ДФС
у Сумській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Щодо сплати податків на майно в частині плати за землю та на прибуток

25.02.2016

Орендні відносини в Україні регламентуються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), Законом України від 06.10.1998 №161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон №161), а порядок справляння орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності – Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПКУ).

Положеннями статті 288 ПКУ передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Договірні відносини регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом №161.

Згідно зі статті 31 Закону №161 договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Порядок поновлення договору оренди землі передбачено статтею 33 Закону №161.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена в обов’язковому порядку.

Якщо суб’єкт господарювання втрачає право користування земельною ділянкою, то втрачається підстава для нарахування та сплати орендної плати за землю.

Суб’єкт господарювання ПП «…..» був платником орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності площею ….. кв. м за адресою м. Суми, вул. ….., ….., згідно договору оренди земельної ділянки. Термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився ….. року.

Протягом 2015 року платником подано звітну податкову декларацію з плати за землю і узгоджено податкове зобов’язання по орендній платі за землю на рік в сумі …… грн., та уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено узгоджену раніше суму податкового зобов’язання на …… грн. з ….. року.

Згідно облікової картки ПП «…..» по орендній платі за землю станом на 01.02.2016 рахується переплата в сумі …… гривень.

Рішенням Сумської міської ради від 07.10.2015 № 4922-МР підприємству ПП «…..» було поновлено договір оренди земельної ділянки за адресою м. Суми, вул. ……, ….. на 5 років.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у ПП «…..» є не лише підстава, а і зобов’язання нараховувати та сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з .2015 року.

Щодо можливості підприємства відносити нараховану суму орендної плати до валових витрат з 29.09.2015 року:

відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 16).

Відповідно до п.18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинних бухгалтерських документів, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування у складі адміністративних витрат суму орендної плати.

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

До списку