Територіальні органи ДФС
у Сумській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Щодо сплати податку на майно в частині земельного податку платником єдиного податку третьої групи

26.07.2016

Щодо сплати податку на майно в частині земельного податку платником єдиного податку третьої групи.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПКУ плата за землю входить до складу податку на майно, який належить до місцевих податків.

У відповідності до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 та пункту 284.1 статті 284 ПКУ, пункту 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР встановлення місцевих податків та зборів, зміна розміру їх ставок, об'єкту оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків, є компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Рішенням LII сесії Сумської міської ради VІ скликання від 08.07.2015 р. № 4562–МР затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Суми (далі - Положення), яке набрало чинності з 01 січня 2016 року.

У відповідності до пункту 9.2. розділу 9 Положення власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю відповідно до статей 285-288 ПКУ.

Пунктом 287.8 статті 287 ПКУ визначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У пункті 269.2 статті 269 ПКУ передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV ПКУ.

Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку, зокрема, третьої групи для провадження господарської діяльності.

Головне управляння ДФС у Сумській області звертає увагу на правозастосовний висновок, викладений у Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.11.2015 р. у справі № 826/14703/13-a (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54688775) щодо особливостей справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування та є власниками нежилих приміщень (їх частин) у багатоквартирних будинках, підприємницька діяльність яких полягає у наданні в найм (оренду) належних їм нежилих приміщень (їх частин).

Правозастосовний висновок Верховного Суду України полягає в тому, що умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

У відповідності до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, юридичні особи – платники єдиного податку, що є користувачами земельних ділянок під будівлями (їх частинами), переданими в найм (оренду) іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території, повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у тому числі, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності. У разі передачі в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано у оренду.

В разі використання платниками єдиного податку належних їм нежилих приміщень (їх частин) у власній господарській діяльності, вони звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку) на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ.

Згідно пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

До списку